Державний професійно-технічний
навчальний заклад
«Краматорський центр професійно-технічної освіти»

м.Краматорськ


Меню сайту

Календар свят. Мова, граматика, спілкування
Оцініть наш центр
Всего ответов: 984

Мета та обґрунтування уроку

                    «Найкращому з українських корифеїв – 170»       

       У процесі викладання української літератури в старших класах у викладачів з'являється чимало труднощів. Учні не хочуть читати великі й складні твори, втрачаючи мотивацію до вивчення літератури як предмета. Крім того, починаючи з 9класу, учні вивчають літературу як процес, а звідси – розмаїття літературних напрямів, течій, стилів і фактів, у яких нелегко розібратися не тільки учням, а навіть педагогам, і які потребують особливої методики вивчення. Що ж робити? Як організувати вивчення літератури в старших класах? Як зробити уроки літератури справжніми уроками виховання душі наших учнів? Література, що вивчається в старших класах, – це література великих ідей, величних образів і загальнолюдських проблем. На першому плані тут вічні теми, що бентежать душу, збуджують думку, змушують особистість зазирнути в себе. Тому викладач повинен іти від розкриття великих духовних проблем у літературі до виховання величі душі, формування світогляду учнів. А інакше вивчення літератури буде нудним і нецікавим.

      Вивчення творів української літератури неможливе без розгляду життєвого та творчого шляху письменника. Перш за все тому, що біографія – це ключ до творчості, на що часто вказували й самі письменники. Життєпис письменника – це і можливість збагнути його епоху, час життя, адже більшість митців були ще й активними громадськими діячами. З біографії митця можна розкрити і вузлові моменти тогочасної історії: жах кріпаччини – з життя Великого Кобзаря, поліцейську монархію Австро-Угорщини – з біографії І.Франка, сталінські жахіття – з життєписів митців Розстріляного Відродження, круговерть еміграції – за життям письменників "празької школи" та "Нью-Йоркської групи".

      На матеріалах життєвого шляху письменника можна формувати у молодого покоління кращі моральні якості — любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність. Біографії видатних митців слова — надзвичайно цінний матеріал для роздумів на світоглядні і морально-етичні теми.

      Форма проведення уроків-біографій різноманітна: урок-лекція, самостійні доповіді учнів, робота з підручником, заочні екскурсії, уроки-концерти, уроки-панорами.

      Найголовніший метод викладання біографії - слово викладача, тобто художня розповідь (монологічний виклад матеріалу з застосуванням ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на учнів). Слово викладача втілюється у методи, важливим серед яких є монологічна розповідь з широкою постановкою завдань, що активізують мислення учнів. учнів і головне завдання вчителя – подати матеріал так, щоб його слухали з захопленням і високим показником запам’ятовування.

      Цікавих моментів у життєписі письменника багато. У житті кожного славетного художника слова є свій нерв, своя драма, співчутливо змалювати її — значить осягти долю, яка випала митцеві. Любов і ненависть, дружба й зневага визначають становище серед людей, тому слід окреслити коло знайомих, розповісти про перепони на шляху творчості. Цікаво поставити питання учням про щастя, те, чого прагне кожний з нас: чи зазнав поет особистого щастя? Чи побачив він свої твори широко виданими, доступними читачеві? Чи знайшла його слава за життя, а не тільки після смерті? Чи побачив він свій народ вільним і заможним?

      29 вересня виповнилося 170 років від дня народження видатного драматурга, актора, режисера, одного з основоположників українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого. З цієї нагоди в Краматорському центрі професійно-технічної освіти відбувся урок на тему «Найкращому з українських корифеїв – 170», метою якого стало вшанування ювілею українського письменника,  ознайомлення учнів з життям і творчістю цього відомого драматурга, актора, режисера, громадського діяча, основоположника українського професійного театру Івана Карпенка-Карого, його літературним доробком.

       Карпенко-Карий - псевдонім Івана Карповича Тобілевича, одного з найвидатніших театральних та культурних діячів України. Його роль в історії розвитку національної драматургії та сценічного мистецтва неможливо переоцінити. Кращі п'єси митця - це твори великої художньої сили, які суттєво вплинули на вітчизняну літературу, визначили картину театрального життя, відкрили та показали суспільству найважливіші проблеми пересічної людини наприкінці XIX ст.

 Сучасники глибоко шанували талановитого митця, зокрема І.Франко писав про нього: "Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кождий, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се зрозуміє кождий, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом, при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини та багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів".

         І.Карпенко-Карий прожив непросте життя, позначене постійним переслідуванням російської влади. Письменник пізнав важку участь засланця та не корився долі, не втратив віри, відстоюючи права пересічних людей, любов до яких проніс через усі ріки.

         Творчість І. Карпенка-Карого своєрідно підсумувала майже столітній розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень. Вражаючи тематичним і жанровим багатством, вона у своїй цілісності, являє собою розмаїту картину життя України протягом століть.

 

"... Наш театр єсть вельми общественноє діло, і служити йому не можна інакше, як забуваючи персональні суперечки. Велика честь буде нам, коли ми зуміємо забути себе для громадського діла".

   З листа Карпенка-Карого до М.Садовського

 

Вхід на сайт
E-mail:
Пароль:



Останні новини

MON  napnu   ptoinua pedpressa


Яндекс.Метрика