Державний професійно-технічний
навчальний заклад
«Краматорський центр професійно-технічної освіти»

м.Краматорськ


Меню сайту

Календар свят. Мова, граматика, спілкування
Оцініть наш центр
Всего ответов: 984

Українська мова

Тема.        Розвиток зв’язного мовлення. Риторичні вимоги до мовця. Імідж оратора. Професійний імідж.

Інтерактивна  вправа  «Мозковий штурм».

висловіть власні думки стосовно понять «імідж оратора» і «професій- ний імідж». Що в них є спільним, а що   відмінним?

Лекція

Існування багатьох професій просто немислимо без ґрунтовних знань принципів і правил ораторського мистецтва. Для нас публічна мова — найголовніша зброя. Ораторство — найсильніший важіль культури.

Легендарний оратор давнього світу Демосфен жив в епоху, якою закінчувався період народовладдя. Великий оратор і патріот, Демосфен намагався зберегти цей державний лад і своїм життям заплатив за вірність переконанням та ідеалам. На демосфенівських промовах учились оратори різних поколінь не тільки еллади, а й ін- ших країн, особливо Риму.

Уся тріумфальна слава римської риторики може бути позна- чена одним звучним іменем — Марк Туллій Цицерон. Видатний оратор і політичний діяч, письменник, філософ, автор трактатів на теми моралі та виховання, він став уособленням епохи в римській історії і найвизначнішою постаттю в латинському красномовстві взагалі.

Ораторське мистецтво чи красномовство має свою тисячолітню історію. І почалося воно, певно, з оракульства, яке виникло в ре- лігіях Сходу, стародавніх Греції і Римі як пророцтво, котре ніби повідомляли людям боги устами жерців.

Саме слово «оракул» (від лат. oraculum — прорікання) озна- чає: місце, де проголошувалося пророцтво; переносно — людина,

 

усі судження якої визнаються непохитною істиною, одкровенням. Звідси походить і слово «оратор».

Оратор (від лат. orare — говорити) вказує:

  1. на особу, що виголошує промову, виступає з промовою на зборах;
  2. красномовну людину, яка володіє даром майстерності слова.

 

Сучасне українське суспільство прагне позбавитися тоталітар- них нашарувань, оновити свої духовну і культурну сфери, через це надає перевагу конструктивному діалогу, мовному порозумінню, ідеям гуманістичної риторики. Тому нині до оратора висуваються дуже серйозні вимоги, а саме:

  1. моральний обов’язок оратора — бути чесним, справедливим, доброчинним, відкритим для людей;
  2. висока освіченість оратора. Оратор повинен мати ґрунтовні знання не тільки з предмета мовлення, а й з проблем усього курсу цієї дисципліни і дотичних тем із суміжних наук;
  3. обов’язковим для оратора є вільне володіння сучасною укра- їнською літературною мовою, зокрема її стилістичною систе- мою, функціональними стилями та жанрами, способами та прийомами організації художніх засобів для підготовки й ви- голошення промов;
  4. виразне індивідуальне мовомислення. Добре, якби кожен оратор, промовець мав власний ораторський стиль з харак- терними індивідуальними рисами публічного мовлення, вмів створювати потрібну тональність, колорит спілкування;
  5. промовець має бути національно свідомою особистістю й по- зитивно впливати на мовну практику.

До індивідуального ораторського стилю можна віднести:

  • усвідомлення потреби і вироблення оригінального мовомис- лення;
  • власну мовотворчу манеру, що виявляється в особливостях композиції промови, побудови фраз, схильності до вживання певних слів і словосполучень, окремих художніх засобів;
  • поведінку промовця в аудиторії; вміння відчувати «центр» спілкування, вчасно переключати увагу слухачів;
  •  
  • міміку та характерні жести;
  • техніку вимови і дикцію, ритмомелодику.

Отже, той, хто хоче стати майстерним промовцем (оратором, красномовцем), повинен подбати:

  • про освіченість і глибокі знання свого фаху та дотичних до нього питань;
  • риторичний ідеал, який би хотів наслідувати;
  • пошук промовців, чиє мовлення відповідає його смаку, в кого він хотів би вчитися;
  • власний ораторський стиль;
  • вміння вести розгорнений монолог (лекцію) з фахової про- блематики;
  • вміння вести конструктивну бесіду;
  • володіння полемічним красномовством, культурою  діалогу і полілогу в дискусіях і диспутах;
  • вміння користуватися скарбницею античної і національної риторики, ораторським досвідом попередників і сучасників (вико- ристовувати взірці промов і текстів, прийоми риторичної техніки, стилістичні засоби національної мови).

Зовнішність є не останнім чинником того, хто виступає. Тут важливо володіти собою, вміти «створити імідж», певний образ.

Вираз обличчя, хода, постава — випростана чи згорблена, ваша жестикуляція — все це складає певне враження ще до того, як ви сказали перше слово. Симпатія чи антипатія до оратора фор- мується саме в ці найперші хвилини.

До місця промови треба йти спокійно, не бігти, не поправляти на ходу одяг, не слід на ходу зачісуватися тощо.

Негарно спрямовувати погляд у вікно, у стелю або заплющува- ти очі під час виступу. Не слід дивитися й «крізь» людей байдужим, відчуженим поглядом. Досвідчений оратор уміє дивитися так, що кожен слухач відчуває його погляд «саме на собі». Треба вчитися поступово переводити погляд з одного ряду облич на наступний, повертатися поглядом до зацікавлених. Існує й такий прийом: час від часу повільно «малюйте» очима цифру 8, що наче лежить гори- зонтально на рівні очей залу.

жестикуляція ораторові необхідна. Заклякла постава сприй- мається погано. Але й занадто перебільшена активність недоречна. жести поділяються на механічні, ілюстративні та емоційні.

Механічні — жести, що супроводжують промову без зв’язку з її змістом, тобто робляться автоматично.

Ілюстративні — жести, які зображують те, про що йдеться. Ані механічних, ані ілюстративних жестів допускати не слід. Вони

 

тільки відволікають від промови, а іноді навіть створюють комічне враження.

емоційні — жести, що підсилюють виразність промови, при- крашають її, допомагають у виділенні основних думок.

Трохи повертайте голову й корпус, робіть жести руками лише в найважливіших місцях промови.

Правильні артикуляція й вимова, добра дикція — запорука успіху. Слід чітко й правильно вимовляти кожен звук, боротися із шепелявістю, гаркавістю, недбалою вимовою.

Кожне слово треба чути, не можна зливати кілька слів в якусь невиразну звукову масу. Чіткість вимови часто залежить і від ауди- торії, в якій виступає оратор. Потрібно пам’ятати, що чим більша аудиторія, тим повільніше поширюються звукові хвилі.

Усе базується на диханні, яке має бути досить глибоким і вод- ночас інтенсивним.

Дотримуйте паузи. Пауза — це теж засіб впливу на слухача. Паузи можна поділити на дихальні, логічні та психологічні. Ди- хальні паузи використовуються, щоб набрати дихання. У цей мо- мент ви відпочиваєте самі і даєте відпочити аудиторії. Логічні паузи відбивають структуру тексту і в першу чергу розділові знаки.

Нарешті, вправно користуйтеся інтонаціями.

домашнє завдання

  1. вивчити теоретичний матеріал за підручником.
  2. Складіть сенкан до слова   «оратор».
Вхід на сайт
E-mail:
Пароль:



Останні новини

MON  napnu   ptoinua pedpressa


Яндекс.Метрика